Сучасна цивілізація в значній мірі тримається на логістиці та розгалужених ланцюгах постачання, які одночасно охоплюють сотні взаємопов’язаних ланок. Але саме ця складність і робить їх вразливими до кібератак, здатних спричинити масштабні збої. Забезпечити належну кібербезпеку в межах відносно автономної організації — одне, а от зробити це для компанії, що функціонує як частина великого ланцюга постачання — зовсім інше завдання. У цій статті ми розглянемо поточний стан кібербезпеки в ланцюгах постачання, типові атаки, вразливості та способи захисту бізнесу.
Чому кібербезпека ланцюгів постачання — це серйозно
Раніше кібербезпеку часто сприймали як суто ІТ-проблему, яку можна «локалізувати» в межах конкретного підрозділу. Але ситуація швидко змінилася з двох причин: по-перше, інфраструктура почала накопичувати дедалі більше конфіденційних даних, по-друге — зросла кількість взаємозв’язків між системами. Сучасний ланцюг постачання об’єднує безліч сторін, і навіть один злам може паралізувати всю бізнес-модель.
За оцінками IBM Security, середня вартість одного витоку даних у секторі логістики й транспорту складає близько $4,18 мільйона. Причому, коли в інциденті задіяні треті сторони, витрати зростають приблизно на 12,5% — через ефект доміно, що охоплює склади, доставки, закупівлі тощо. Саме такий сценарій реалізувався у 2021 році під час атаки програмою-вимагачем на Colonial Pipeline — інцидент, що виник в одному сегменті (доставка пального), спричинив паніку на заправках і мав серйозні економічні наслідки.
Ще один фактор — це залежність сучасного ланцюга постачання від десятків постачальників ПЗ, логістичних підрядників (3PL) та інструментів автоматизації. У такому середовищі легко випустити з уваги вразливості — як-от незахищені API, рідкісні оновлення або слабка автентифікація. Це й створює те, що фахівці з кібербезпеки називають «розповзанням площини атаки» (attack surface sprawl).
Паралельно держави посилюють регулювання. У США Агентство з кібербезпеки та безпеки інфраструктури (CISA) включило ланцюги постачання до переліку критичної інфраструктури, яка підлягає особливому захисту. У ЄС директива NIS2 і регламент DORA зобов’язують компанії до жорсткішого контролю ІКТ-ризиків у ланцюгах постачання.
Невиконання цих вимог може дорого обійтись. Наприклад, згідно з GDPR, витік персональних даних унаслідок зламу в ланцюзі постачання може спричинити штраф до €20 мільйонів або 4% від річного світового доходу — залежно від того, яка сума більша.
Чи стали атаки на ланцюги постачання й логістику складнішими для стримування останнім часом?
Коротко — так, і це не дивує. Навіть у природі: чим складніший організм, тим ширший спектр захворювань, до яких він потенційно вразливий. Те саме відбувається з логістичними та ланцюговими системами в останні роки. Сучасні хакери вже не орієнтуються лише на фінального одержувача — у них під рукою десятки третіх сторін, через які можна проникнути в ціль.
Багато хто згадує атаку на SolarWinds у 2020 році — і це справді показовий приклад. Зловмисники впровадили шкідливий код у стандартне оновлення ПЗ, яке потім було розіслане понад 18 000 організаціям. Оскільки оновлення було цифрово підписане й надходило від авторитетного постачальника, ніхто не запідозрив нічого протягом місяців.
Такі атаки також важче виявити й локалізувати. За підрахунками IBM, на виявлення й усунення інцидентів, пов’язаних із ланцюгами постачання, в середньому потрібно 297 днів — майже на чверть більше, ніж у випадку прямих атак.
Ще один приклад — атака програмою-вимагачем на Kaseya у 2021 році. Один зламаний постачальник сервісів вплинув на тисячі бізнесів нижчого рівня, багато з яких взагалі не мали прямого зв’язку з атакувальниками.
Окремо варто згадати так званих «наступників» вірусу NotPetya (2017 року) — саморозповсюджувані шкідливі програми, які здатні поширюватися горизонтально через хмарні платформи, IoT-системи або спільні API.
Поширені типи атак на ланцюги постачання
Будь-яка ланка в цифровій інфраструктурі ланцюга постачання може стати мішенню. Але найважливіше — більшість сучасних атак експлуатують не самі ланки, а довіру між ними. Саме тому більшість типових порушень безпеки так чи інакше пов’язані з підривом цього довірчого зв’язку. Нижче — огляд ключових типів атак.
Компрометація стороннього ПЗ (троянізовані оновлення)
Це випадки, коли шкідливий код вбудовується в легітимне програмне забезпечення ще на етапі розробки або збирання. Класичний приклад — атака на SolarWinds Orion: зловмисники зламали CI/CD-процес компанії й вшили бекдор SUNBURST у оновлення ПЗ. Після розгортання на клієнтських системах, бекдор зв’язувався з C2-серверами через DGA (алгоритми генерації доменів), обходячи виявлення. Атака була прихованою, тривалою й використовувала підписані бінарники — антивіруси її практично не бачили.
Ransomware через керованих постачальників послуг (MSP)
MSP мають розширений доступ до систем своїх клієнтів для віддаленого моніторингу та оновлень. Без належної сегментації мережі та управління привілеями (PAM), хакери можуть використати zero-day уразливості. Як у випадку з Kaseya: зловмисники з угруповання REvil використали 0-day у продукті VSA (CVE-2021-30116), щоб через скрипти агента VSA розгорнути програму-вимагач на тисячах пристроїв. Масштаб і автоматизація зробили цю атаку надзвичайно руйнівною.
Викрадення облікових даних / підвищення привілеїв
Один із найпоширеніших способів зламу — це викрадення логінів і паролів, особливо у разі їх повторного використання, зламаних токенів або відсутності MFA. Використовуються фішинг, кейлогери, попередні витоки даних. Потрапивши всередину, хакери підвищують права доступу через pass-the-hash, імітацію токенів або експлуатацію помилок у політиках IAM. За звітом Verizon DBIR 2024 року, 62% атак на ланцюги постачання були пов’язані з викраденими або зловживаними обліковими даними — часто без жодних сповіщень з боку систем безпеки.
Експлуатація API та міжсистемної взаємодії (MitM, ін’єкції)
Незахищені API та застарілі протоколи TLS відкривають шлях для атак «людина посередині» (MitM), особливо під час передавання даних. Один із прикладів — використання незахищених REST API для підміни даних про доставку або викрадення інформації про запаси. Захист включає використання API-шлюзів, авторизації OAuth 2.0 та моніторингу аномалій у трафіку.
Маніпуляції з прошивкою та апаратним забезпеченням
Хоч і рідше, але атаки на рівні заліза — одні з найнебезпечніших. У деяких випадках бекдори можуть бути впроваджені в прошивку ще під час виробництва або логістичної обробки. Шкідливе ПЗ у прошивці здатне забезпечити постійний доступ на рівні rootkit, що переживе навіть перевстановлення ОС і стандартні перевірки безпеки.
Фішинг і соціальна інженерія на рівні постачальників
Найменш «технічний», але дуже ефективний метод, особливо проти невеликих постачальників. Їхня інфраструктура після зламу використовується для доставки заражених PDF або шкідливих посилань під виглядом звичайної ділової комунікації. Типовий приклад — компрометація email-акаунтів постачальників (VEC), коли зловмисники розсилають фейкові рахунки або ініціюють обмін зараженими файлами через довірені канали.
Типові вразливості
Виходячи з основних типів атак, легше побачити ключові слабкі місця та вразливості в ланцюзі постачання. Ось деякі з найпоширеніших, а також їх технічна основа:
- Відсутність видимості ризиків від третіх сторін. Коли організація має справу з десятками або сотнями постачальників, часто важко оцінити їхній рівень кібербезпеки. Наприклад, ІТ-відділ не бачить, якщо у постачальника злили облікові дані. Рішенням можуть бути TPRM-платформи та постійний моніторинг площини атаки.
- Незахищені CI/CD пайплайни. Це часто побічний продукт сучасного DevOps, де автоматизовані процеси збірки, тестування та розгортання програм можуть бути налаштовані неналежним чином. Типові проблеми — жорстко закодовані облікові дані в скриптах, ключі API в репозиторіях коду тощо.
- Застарілі або неперевірені open source залежності. Хоча використання open source — одна з найкращих речей у розробці, зловмисники можуть зловживати цим, публікуючи шкідливі версії легітимних пакетів. Це явище називають typosquatting або dependency confusion. У 2021 році дослідник зміг таким чином проникнути до понад 35 технологічних компаній.
- Слабке управління ідентичністю та доступом (IAM). Надмірні права доступу, наприклад
*:*, а також відсутність багатофакторної автентифікації на привілейованих обліковках дозволяють зловмисникам вільно переміщатися всередині систем або виводити дані, не збурюючи класичні засоби захисту периметра. - Незахищені API та точки інтеграції. Тут можливі численні вразливості — від порушеної автентифікації до недостатнього обмеження частоти запитів (що відкриває шлях для атак перебором) тощо.
Також існують інші вразливості, як-от не сегментовані мережі без VLAN або слабкий захист кінцевих точок (відсутність EDR, sandboxing або виявлення аномальної поведінки). Однак усе це розмаїття не означає, що зловмисники атакують тільки слабкі місця — це означає, що саме там вони, швидше за все, досягнуть успіху. І хоч це здається нудним, належна кібербезпека має закривати кожну можливу ахіллесову п’яту.
Як посилити безпеку
Реальність така: не існує жодного «чарівного» технічного рішення, яке закриє всі можливі загрози. Натомість потрібен збалансований і адаптований під конкретну організацію підхід, що починається з операційних практик і включає сучасні технічні засоби захисту. Ось ключові кроки для побудови такої системи:
#1 Впровадьте фреймворк управління ризиками в ланцюгу постачання
Операційна стійкість починається зі структурованого підходу на основі стандартів, таких як:
- NIST C-SCRM – всеохопний фреймворк для виявлення, оцінки й управління ризиками в ланцюгу постачання.
- ISO/IEC 28000 – стандарт управління безпекою в ланцюгах постачання, який охоплює як фізичні, так і кіберризики.
На практиці це означає інвентаризацію всіх взаємодій із третіми сторонами, категоризацію постачальників за критичністю та рівнем доступу до даних, а також побудову системи регулярного аудиту безпеки.
#2 Посильте безпеку на всіх етапах розробки ПЗ (SDLC)
Якщо ви розробляєте власне ПЗ, захистіть пайплайн — це зменшить ризики ін’єкцій і маніпуляцій із залежностями. До кращих практик належать:
- дотримання OWASP-стандартів безпечного кодування;
- цифрове підписування релізів;
- статичний і динамічний аналіз коду перед деплоєм.
#3 Забезпечте жорсткий контроль доступу
Ключове слово — “найменші необхідні привілеї”. Це зменшує зону ураження в разі зламу. Необхідно впровадити:
- RBAC або ABAC (контроль доступу за ролями чи атрибутами);
- обов’язкову багатофакторну автентифікацію, особливо для третіх сторін;
- інструменти керування привілейованим доступом (PAM).
#4 Посильте безпеку API та інтеграцій
Використовуйте:
- API-шлюзи (Kong, Apigee);
- токенізовану автентифікацію;
- автоматизоване тестування на ін’єкції, витоки даних і помилки конфігурацій.
#5 Інвестуйте в виявлення загроз і реагування
Навіть із потужними засобами захисту — виявлення та швидке реагування критично важливі. Тут доречні:
- системи EDR як для внутрішніх, так і сторонніх пристроїв;
- SIEM для централізованого моніторингу;
- XDR-платформи для кореляції даних з кінцевих точок, хмари й мереж.
#6 Впровадьте архітектуру Zero Trust
Проблема не в самому довірі, а в неявній довірі. Атака має розглядатися як базовий стан. Практичні кроки:
- автентифікувати й авторизовувати кожен запит доступу;
- обмежувати доступ до мінімально необхідного;
- впровадити мікросегментацію.
Висновки
Як розробники кастомного програмного забезпечення для бізнесів, орієнтованих на логістику, ми добре розуміємо, наскільки критично важливо впроваджувати безпеку на всіх рівнях цифрової інфраструктури — від CI/CD пайплайнів до інтеграцій із сторонніми API. Наша команда не просто пише код — ми створюємо рішення, в яких безпека закладена з самого початку.
Чи потрібно вам модернізувати застарілі системи, безпечно інтегрувати нові платформи або забезпечити відповідність регулюванням (NIS2, DORA, рекомендації CISA) — ми готові допомогти вам упоратися зі складністю за допомогою індивідуальної розробки та експертизи в галузі кібербезпеки.
